Молоток – один із найдавніших інструментів, створених людиною. Його призначення не змінюється вже сотні років, але вплив сучасних технологій відчувається й тут. Найбільш поширені слюсарні молотки (квадратне січення, із скошеним на один бік бойком), а також молотки-цвяхотяги, дерев’яні та гумові киянки, кувалди, молотки каменяра, тощо. 

Головка молотка

Головки високоякісних молотків для будівництва та ремонту виготовляють методом гарячої ковки. За допомогою термічної обробки різні частини головки інструмента (начастіше методом селективного загартовування високочастотним струмом) загартовують до різної твердості. Таке селективне гартування надає міцності ударним частинам, в той час як тіло головки має підвищену в’язкість, що запобігає розколюванню молотка при сильних ударах.

Головки посередніх виробів під час роботи розплющуються, з’являються вм’ятини – це у випадку якщо метал занадто м’який. Трапляється і інша проблема – відколювання металевих кусочків (у випадку якщо бойок або вся головка занадто тверді).

Ручка молотка

Ручка молотка повинна бути не тільки зручною, але й надійною.

Найміцніші ручки виготовлені з металу, але за надійність доводиться розплачуватися великою вагою інструмента і вібраціями які передаються на кисть руки в момент удару. Хоча трапляються винятки – інколи, щоб забезпечити поглинання енергії удару в металеву ручку вставляють спеціальний дерев’яний клин на гумовій прокладці. Часто пустотілу металеву ручку заповнює матеріал, який добре гасить вібрацію (латекс, гума, тощо). Крім того, ручки із сталі та скловолокна завжди покривають формованим об’ємним «чохлом» із гуми або м’якої пластмаси.

Інший матеріал – скловолокно (або фібергласс) – має досить високу міцність. Основна перевага перед деревяними ручками полягає в методі кріплення головки – склейка епоксидними смолами не залишає пустот в місцях з’єднань деталей, тому розхитуватися вони не будуть. Крім того по механічній міцності скловолокно в кілька разів міцніше за дерево та має високі електроізоляційні характеристики. Інколи, для підвищення міцності, в скловолоконні ручки по повздовжній осі поміщають стальний стержень. Скловолокно не піддається гниттю та всиханню (що є основним недоліком дерев’яних ручок), стійке до дії масел, бензину, розчинників. Скловолокно також гасить вібрацію, але набагато гірше ніж деревина.

Для виготовлення дерев’яних ручок використовують переважно деревину листяних порід, яку вирізняє висока міцність. Деревина добре поглинає вібрації, що виникають в момент удару, та не передає їх на кисть руки. Більшість спеціалістів найкращою деревиною для ручки молотка вважає гікорі (американський горіх). Ручка із гікорі менше ковзає в долоні, але це не головне. Головне те, що коли ручка все-таки ламається, то тільки вздовж волокон: головка ніколи не відлетить в того, хто цим молотком працює. Високі характеристики по міцності має ясен. Також добре підходять бук, граб, кизил, горобина. В Росії найчастіше використовують березу.

Напростішою, давно застарілою формою ручки, яку часто можна зустріти в нашій країні є пряма ручка з овальним січенням. Вона не ергономічна, тому вже після нетривалої роботи викликає втомлюваність та натирає долоню. Більш «продвинута» циліндрична ручка має два потовщення – всередині та на кінці ручки. Така ручка ергономічніша, тому при роботі рука стомлюється менше. Ручки, які в розрізі являють собою еліпс, витягнутий зі сторони напрямку руху при ударі, краще гасять вібрацію.

«Зона ризику» молотка – під головкою, тому на деяких молотках для захисту ручки надіта спеціальна обойма – гумова або металева.

Кріплення головки до ручки

Для надійної фіксації головки на ручці використовують різні способи, але в основі всіх лежить принцип заклинювання ручки у спеціальному отворі головки – «всаді». Основних видів кріплення небагато: дерев’яну ручку тримає клин, металеву – впресовка, скловолоконну – склейка.

В той час, як впресовка і склейка надійні практично завжди, на клинах дерев’яних ручок слід зупинитися детальніше. Зустрічаються різні варіанти пристроїв для розклинювання: таких які складаються з одного елемента (клина) і комбінацій з різних елементів (клинців, шурупів і т.п.). Як правило(у добросовісних виробників), клин має зворотні зазубрини, які заважають йому вийти з ручки. Для збільшення міцності іноді використовують кілька клинців, або один клин складної в січенні форми (наприклад круглий). Одиночний клин простої форми буває не менш надійним, якщо він правильно посаджений. Наприклад: при технологічній зборці верхній кінець ручки висушують і просочують маслом, щоб виключити усушку і розбухання, потім впресовують ручку за допомогою гідравлічного обладнання і закріплюють клином. Інша причина вилітання клину – розсихання або гниття деревини. Для захисту матеріалу торець ручки, яка виступає з головки покривають лаком, епоксидною смолою, або навіть спеціальною пластиною.

Міцність фіксації головки є основним параметром для визначення відповідності молотка міжнародним стандартам безпеки для ручних інструментів. Крім того, повинен бути витриманий кут в 90° між повздовжними осями ручки та головки молотка. Від точності дотримання цього кута залежить точність ударів. При покупці молотка на надійність кріплення слід звертати особливу увагу, адже молоток з погано зафіксованою головкою може призвести до серйозної травми.